Українська поезія!!!

[Chumachok]

ПРикольні віршики, шкода, що моє серце таке кам'яне до поезії :(
_________________
З повагою
Ромко-Чумачок

[Stomat]

У нас в Києві буде мистецький вечір присвячений бою під крутами...тому Poltavochka дозволь зачитати твої вірші..от тільки якщо дозволиш можна дізнатись твоє ім"я й по-батькоові та прізвище щоб сказати чиї вони:)
До речі всіх запрошую, за пару днів скажу точно коли і де
_________________
"Нам нада спутитися нижче, к народу" - доносится мляве.
Чим нижче тим просто волосся більш кучеряве...

[Poltavochka]

Stomat, я тобі скинула повідомлення на е-mail. Подивись, будь ласка.
_________________
Вітре, брате милий, дай мені натхнення!
Я прийнять не можу тишу і смирення!
Мої крила вільні підіймають душу,
Я не можу повзать... Я літати мушу!

[Admin]

Шановні форумчани, пропоную, щоб ви свої творчі доробки закидали сюди на форум, було б цікаво ознайомитись.
Полтавочко, а маєш гарні вірші про кохання?
_________________
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

[Poltavochka]

Admin, спеціально для тебе скидую сюди вірш про кохання

Щось сталось знов.
У серці свіжа рана,
Була колись любов,
Тепер журба незнана.

Заплуталась в житті,
Мов рибка у тенетах.
Попалась на гачок.
Сховалась в темних нетрях.

Мов кошеня маленьке,
Що високо залізло.
Мов ніж у саме серце –
Розпечене залізо.

Ця зрада душу крає,
Вогнем пече й болить.
Нехай вже дотліває,
Та буду далі жить.

Навіщо те кохання?
Навіщо та любов? –
Нескорені страждання,
Дарма пролита кров.

Навіщо тая пристрасть?
Навіщо ті слова?
Навіщо люди гинуть,
А я іще жива?..


Або такий( правда російський)

Сердце беспокоится и плачет,
Снова от восторга все горит
И в груди, как будто мячик, скачет,
И как от ожога все болит.

Кто-то в нем покой сумел нарушить,
Бросить камень в озеро души,
В море грез не вижу больше суши,
И не знаю, как теперь мне жить.

Как тайфун морскую гладь волнует,
Как рассвет рисует небеса,
Так душа сегодня по твоей тоскует,
Так хочу увидеть вновь твои глаза.

Вечер, ночь и снова день воскреснет,
Поплывут по небу облака,
Разольется утро самой нежной песней,
Упадет звезда издалека.

В каждой капле моря и дождинке
Вижу дивные глаза твои,
В каждой капле слез, в замерзшей льдинке,
Мне так сладко улыбаются они.

Що скажете
_________________
Вітре, брате милий, дай мені натхнення!
Я прийнять не можу тишу і смирення!
Мої крила вільні підіймають душу,
Я не можу повзать... Я літати мушу!

[Admin]

Poltavochko, джуе дякую
_________________
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

[Admin]

Правда перший вірш дуже трагічний, напевно дуже важка втрата близької людини. Це завжди боляче, дуже боляче... Але якщо боятись такої втрати і тому не жити, то тоді взагалі не варто жити.
Тому як писала Леся Українка
Гетьте, думи, Ви хмари осінні,
тож тепера весна золота,
чи то так у жаллю й голосінню
промайнуть золотії літа...
P.S.
Це по пам'яті, я можу помилятись...
_________________
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

[Poltavochka]

Ти знаєш, я не дуже боюсь втрат, бо якщо не втрачаєш, то не знаходиш. Я хотіла знайти нетрагічні віршіпро кохання, але виявилось таких немаю.

А вірш Лесі Українки Сontra Spem Spero ти зацитував майже правильно
_________________
Вітре, брате милий, дай мені натхнення!
Я прийнять не можу тишу і смирення!
Мої крила вільні підіймають душу,
Я не можу повзать... Я літати мушу!

[Admin]

Згадав! Там має бути: "промайнуть молодії літа"
_________________
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

[Chumachok]

"Contra Spem Spero" - рульний віршик і мені він настільки сподобався, що я його ще й досі пам'ятаю.
_________________
З повагою
Ромко-Чумачок

[Poltavochka]

[Chumachok]

Я маю наввазі, що страшний реаліст, хоч і романтик. Тому віршики у мене виходять дуже сухі і примітивні, зате про життя і правдиві.
Я пам'ятаю небагато, але якщо вже і пам'ятаю, то надовго.
Мене дуже легко вразити (у творі), але дуже важко знайти підхід.
Є такі твори від яких у мене від стандартних ситуацій, трохи прикрашених, через самому мені відомі павутинки зв'язків, мені хочеться плакати і сумувати, або ж навпаки реготати і тішитися.
Ось такий незрозумілий я.
_________________
З повагою
Ромко-Чумачок

[Stomat]

Poltavochka
пиши мені на SGDm@fm.ua, бо там на галі сервак полетів:((((

А ви не пам"ятаєте хто написав
"Ми єсть народ, якого правди сила
Ніким звойована ще не була..."
_________________
"Нам нада спутитися нижче, к народу" - доносится мляве.
Чим нижче тим просто волосся більш кучеряве...

[Admin]

Я утверждаюсь

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! -
а сила знову розцвіла.

Щоб жить - ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить - я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу...

...На українських нивах, на російських,
на білоруських - я прошу, молю! -
вбивайте ворогів, злодюг злодійських,
вбивайте без жалю!

Нехай ще в ранах я - я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Із ран - нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яко зерно! росиця! -
Ну як же не сіять?

І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…

І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! -
а сила знову розцвіла.

Кучмівська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

(Павло Тичина)
_________________
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

[Poltavochka]