Українська поезія!!!

[Poltavochka]

Stomat, я відправила тобі листа на SGDm@fm.ua, а він не повертається !!!
_________________
Вітре, брате милий, дай мені натхнення!
Я прийнять не можу тишу і смирення!
Мої крила вільні підіймають душу,
Я не можу повзать... Я літати мушу!

[Stomat]

Вже гала нет нормально..пиши туда
_________________
"Нам нада спутитися нижче, к народу" - доносится мляве.
Чим нижче тим просто волосся більш кучеряве...

[Poltavochka]

Щось давно не було віршів.
Невже ніхто непише власних??!

Поки напишу свого

Мы живем, чтоб жизнь свою продлить,
Чтобы ненавидеть и любить,
Мы живем мечты, чтоб воплотить
И рутине радость сотворить.

Время приходит для солнца и слез,
Время сомнений и радужных грез,
Время прощений, разлуки и лжи,
Истины поиск сквозь миражи.

Мы живем за тех, кто вдаль бежит
И за тех, с обрыва кто летит,
И за тех в ком сила и душа,
Тех, кто умирает не спеша!

Мы живем за тех, кто в бурелом,
К своей цели рвется напролом,
Кто, скитаясь, правду потерял,
И за тех, кто драться не устал.

Время оковы и стены разбить,
Время по чести и правде пожить,
Время затмений и время потерь,
Время открыть в своем сердце дверь!
_________________
Вітре, брате милий, дай мені натхнення!
Я прийнять не можу тишу і смирення!
Мої крила вільні підіймають душу,
Я не можу повзать... Я літати мушу!

[Admin]

Пропоную тут залишати найулюбленіші вірші, вірші, які запали в душу і не обов'язково власного творіння. Кожен хоча б по одному. Я теж свій залишу, але потім
_________________
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

[Stomat]

Усе до біса...радощі й страждання!
Чорніє в небі сонце навесні.
Мені обридло це тупе чекання.
Як вічна підготовка до війни.
Завжди ти маєш бути на сторожі.
А раптом прямо зараз з"явиться ВОНА.
А ти як інші, всі на тебе схожі.
Не видно перлів у горі багна.
Розлив чорнило, запаплюжив фарби,
Порвав струну.І думки як шмаття.
Все було б круто, тільки всюду лярви!!!
Що по блюзнірськи???:)))
Ну таке ЖИТТЯ!!!!!!!
Волочай
Володислав
_________________
"Нам нада спутитися нижче, к народу" - доносится мляве.
Чим нижче тим просто волосся більш кучеряве...

[Poltavochka]

Не всі лярви, не завжди все проти тебе, але таке теж буває...
17.10.2004
Щось в механізмі поламалось... Я знову нічого не розумію. Може так буде завжди? Щойно все налагодилось і обов’язково якийсь збій, лише відшліфовані всі деталі і повинна з’явитись тріщинка, тільки все припасовано, як має змінитись все...
Чому людина схильна до зради? Чому світ жорстокий і крижаний? Чому?..
Увесь світ заполонили сльози дощу. Він так вперто хоче дістати до серця, щоб в ньому заіржавів механізм щастя... Дощ потихеньку промочує думки, і в них немає вже ясності. Погляд не вловлює чіткості, і кольори злиняли... Темні кудлаті, зачухані хмари взяли в облогу місто, примушуючи його підписати капітуляцію і відректися від полум’яних променів сонця. Дрібні краплі дощу, мов таємна зброя, отруюють свідомість, створюючи безмежну тугу за чимось невловимим, як сонячний зайчик.
Невидимий бій між сонцем і хмарами, усмішкою і сльозою йде вперто. Ніхто не хоче поступитись. Врешті, кожен сам вирішує на чий бік перейти.
Можливо, бій закінчиться перемогою дощу. Тоді на будинки, дерева, людей, траву опуститься густий, сірувато-білий, ватний туман. Він вправно приховує світло, створюючи ілюзію безмежного владарювання темряви.
А може, переможе сонечко. Тоді засяє на небосхилі барвиста райдуга-веселка. Яскравою стрічкою огорне землю, запалить в серцях людей сліпучі вогники радості і наснаги, і прокинуться вони до нових злетів у безхмарне небо.
Хтось здобуде перемогу... Все колись закінчується. Врешті і дощ повинен вичерпатися, і сльози висохнути. А може ні?..
Вибір за нами...
_________________
Вітре, брате милий, дай мені натхнення!
Я прийнять не можу тишу і смирення!
Мої крила вільні підіймають душу,
Я не можу повзать... Я літати мушу!

[Poltavochka]

Проверив все компасы мира,
Ты вновь потеряешь дорогу,
Ты, вновь ослепленный сапфиром,
Объявишь немую тревогу,
Простить не сумеешь ты слабость,
И свет не прольется вовек,
Исчезнет забытя радость,
Заплачет опять человек.
Пространство, дороги и звезды
Все вместе кружат над тобой,
И гул уже слышится бездны
Над глупой, безумной толпой.
Врата уже ближе, реальней,
И солнце сгорает дотла,
Глаза все темней и печальней,
Тень страха над ними легла.
Луны луч прощальный прольется,
Часов побегут стрелки вспять,
Назад уж никто не вернется…
Но все повторится опять…

[Stomat]

Poltavochka останній вірщ крутий але поганий..бо в мене викликає погані емоції...я знаю що все повторюється і тому не дкже хочу...
_________________
"Нам нада спутитися нижче, к народу" - доносится мляве.
Чим нижче тим просто волосся більш кучеряве...

[Chumachok]

Полтавочка, та ти прямо ціла поетеса.
Ти вибрала дуже класний аватарчик.
А ОТ МОГО ПЕРШОГО АВАТАРА КУДИСЬ ДІВ АДМІН
_________________
З повагою
Ромко-Чумачок

[Poltavochka]

Дякую. Але це не добре, коли поезія викликає погані емоції.
Мабуть просто прочитав не в той час...

А в тебе Чумачок теж класний аватарчик

Пишіть вірші! Я так люблю читати класні вірші!
_________________
Вітре, брате милий, дай мені натхнення!
Я прийнять не можу тишу і смирення!
Мої крила вільні підіймають душу,
Я не можу повзать... Я літати мушу!

[Stomat]

Почитай тоді Позаяка, Андруховича, Чубая...
_________________
"Нам нада спутитися нижче, к народу" - доносится мляве.
Чим нижче тим просто волосся більш кучеряве...

[Admin]

Шановне товариство, гарний сайт з поезією і не тільки http://poetry.uazone.net/a.html
_________________
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

[Admin]

Гарний вірш:
Василь СТУС

* * *

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.
_________________
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

[Stomat]

Народжені Мертвими
Наше місце то є домовина,
Наша правда то запах гниття
Ми є люди - і це наша провина.
Ми такі як ми є і таке в нас життя.

Сремо собі в хаті, плюєм до криниці
І нищимо те що кохаємо ми.
Це є суїцид, а ми самовбивці.
Ми є з роду мертвих...ми діти війни.

І кожен існуючий в нашому світі
Є мертвим дитям, має мертвих батьків.
Ми всі є народжені мертвими діти.
І нам не побачити інших світів.

Червоним обличчям ми криємо злочин,
Чіпаємо все що погано лежить.
На все що у світі ми криємо очі...
Ми мертві то ж будем по мертвому жить.
Мертві не бачать, мертві не чують
Мертві ніколи не мали смаку.
Нас в етикетки усіх запакують
І полишають на смітнику...
В чорнім пакеті на смітнику!!!
_________________
"Нам нада спутитися нижче, к народу" - доносится мляве.
Чим нижче тим просто волосся більш кучеряве...

[Stomat]

Вошки
На серці огидно...
Прокинувся запізно...
І от не дзвонить телефон.
Нічого не видно.
Ввімкну телевізор,
І гляну тринадцятий сон...
Блакитні шпалери
Це так застаріло.
Від когось я чую щодня.
Дивіться прем"єри,
Паліть свої крила
І псевдо прийде визнання.
А стеля червона
Бо іншої фарби
У хаті я зроду не мав.
І колір солоний
Кривавої барви
На крилах у небо здійняв...
Забута долівка
Жовтесенькі дошки
І ковзають капці мої.
Забита голівка
Всі люди є вошки
Що повзають в роті змії!!!!
_________________
"Нам нада спутитися нижче, к народу" - доносится мляве.
Чим нижче тим просто волосся більш кучеряве...